Барбара Джордан — лідерка правозахисного руху “Афроамериканські жінки”. Її діяльність у Х’юстоні та в Техасі в цілому припала на час найжорсткішої боротьби десегрегації. Попри це вона не боялася йти з відкритим забралом на найвищі трибуни США, щоб довести право повноцінного й рівного існування всіх нацменшин. Багато в чому вона була першою. Перша чорна жінка, обрана до сенату в Техасі. Перша темношкіра, яка представляла Південну Америку в Палаті представників. Перша африканська жінка-учасниця конвенції виборців демократичної партії. За свою діяльність була відзначена журналом Time як “Людина року”. Але це тільки вершина айсберга. Попри її відомість деякі факти з життя Барбари Джордан стали відомими тільки після смерті. Далі на houston1.one докладно про цю нескорену поборницю прав людини.
Юний оратор
Барбара Чарлайн Джордан народилася у Х’юстоні 21 лютого 1936 року. Вона була третьою і наймолодшою донькою пастора баптистської церкви Бенджаміна Джордана. Її матір Арлайн була покоївкою, домогосподаркою та вчителем у церкві. Сім’я була дружньою та зразковою. Змалечку Барбара відвідувала церкву. Вона навчилася ораторства саме в церкві Доброї Надії, в якій служив її батько. Згодом ця навичка стане їй у пригоді. Навчалася дівчина у початковій школі Робертсона. Тут вона вирізнялася серед однолітків гарними знаннями та вмінням виголошувати промови. Вже в початковій школі їй пророкували роботу дикторкою. Згодом вона навчалася у школі Phillis Wheatley High. У цьому закладі вона здобула репутацію прекрасної дебаторки. У складі команди від Х’юстона вона змогла виграти національний конкурс дебатів у 1952 році. Школу вона закінчила з відзнакою.
Наступною освітньою вершиною став Техаський університет. Барбара Джордан вивчала тут політологію та історію. Маючи досвід публічних виступів, студентку Барбару знову взяли в команду ораторів. Саме завдяки Барбарі на національному конкурсі вдалося перемогти команди Єльського та Браунського університетів.
У 1956 році темношкіра дівчина з відзнакою закінчила Техаський Південний університет. Барбара продовжила навчання на юридичному факультеті Бостонського університету. Через три роки вона стала випускницею вишу. Джордан стала дипломованим юристом. Після проходження адвокатської колегії у Массачусетсі та Техасі, вона повернулася до рідного Х’юстона.
Барбара Джордан: сенатор штату Техас
У Х’юстоні молода юристка відкрила адвокатську контору. Вона швидко завоювала авторитет серед колег. Працювала над ухваленням закону про мінімальну заробітну плату. В її варіанті документа мало бути враховано потреби всіх верств населення, особливо малозахищених. Основний акцент Барбара Джордан робила на фермерів, які виживали у тодішніх умовах ведення господарства. Джордан також боролася за соціальні права для всіх. Юристка працювала над скасуванням дискримінаційних нюансів у бізнес-контрактах. З її ініціативи була створена комісія з працевлаштування.
Барбара Джордан взялася за організацію президентської кампанії Джона Кеннеді в регіоні. Завдяки зусиллям молодої політикині в окрузі Гарріс вдалося зібрати 80% голосів виборців. Такий успіх дозволив Барбарі розпочати політичну кар’єру. Вона балотується в Палату представників Техасу. Але попри велику підтримку пройти з першого разу не вдалося. Барбара Джордан не опустила руки. Вона продовжила юридичну практику, але поряд з нею працювала і на політичній арені. Аж з третього разу у 1966 році їй вдалося отримати омріяний мандат. На кінець каденції за традицією 10 червня 1972 року Барбара Джордан один день пропрацювала губернатором Техасу.
Подальша політична кар’єра
В цей час Барбара Джордан була вже відомою політикинею. Її діяльність спрямована на захист рівних прав для всіх здобула багато прихильників. Тож коли вона у 1972 році балотувалася до Палати представників США, її кандидатуру підтримали 81% виборців. Це дозволило їй стати однією з двох афроамериканців, обраних на цю посаду від Півдня у XX столітті. Барбара і тут продовжила свою лінію захисту прав. Завдяки підтримці президента Ліндона Б. Джонсона, Джордан отримала посаду в Комітеті юридичних питань.
У 1974 році Барбара виступила з промовою під час процедури імпічменту президента Ніксона. Вступну промову на судовому засіданні слухала вся країна. Вона сказала: “Я вірю в Конституцію цілком; це повно; це тотально. І я не збираюся сидіти тут і бути бездіяльним спостерігачем применшення, підриву, знищення Конституції”. Сильні слова Барбари Джордан привернули увагу нації та викликали шалену підтримку громадськості. Ця підтримка була настільки великою, що кандидатуру Барбари Джордан пропонували на посаду представника Верховного Суду, віцепрезидента та посла від США в ООН.
Далі Барбара Джордан продовжувала зусилля щодо захисту прав. Зокрема вона активно працювала над правами латиноамериканців, корінного населення та азійців. У 1976 році політикиня виступила з основною промовою на з’їзді Демократичної партії. Наступного року Джордан виступала на історичній для жіноцтва Америки Національній жіночій конференції в Х’юстоні.
Громом серед ясного неба стала заява Барбари Джордан у 1979 році про завершення політичної кар’єри. Ніхто не міг зрозуміти, чому на піку своєї кар’єри Барбара відходить від справ. Та політикиня, нічого не пояснивши, повернулася до Остіна. До кінця своїх днів вона працювала викладачем у школі зв’язків з громадськістю Ліндона Б. Джонсона Техаського університету.
Що ж трапилося насправді?
Тільки через багато років громадськість змогла довідатися про причини такого рішення. В реальності Барбара була дуже нещасливою жінкою. Змалечку вона мусила бути правильною. Цього вимагав статус батька-священика. Далі її репутація як зразкової учениці та студентки. Що ж дівчина приховувала в душі — не знає ніхто. Можливо, все почалося зі студентського походу. Сама Барбара згадує у щоденнику, що це був чи не єдиний раз, коли вона відчувала справжнє щастя. Саме в цей час вона зблизилася з Ненсі Ерл. Та амбітним планам майбутньої політикині розголос про лесбійські стосунки приніс би абсолютний крах. Тому вони тримали свої стосунки в абсолютній таємниці.
До цього ж Барбара з 1976 року боролася з розсіяним склерозом. Згодом додалися діабет, лейкемія та гіпертонія. Ненсі не могла залишити Барбару наодинці з цими проблемами. Тому вона скрізь її супроводжувала. На цьому тлі їхні стосунки стали помітнішими. Тому стан здоров’я та стосунки з Ненсі Ерл стали першопричиною для завершення політичної кар’єри.
Жінки збудували будиночок в Остіні, де й жили до смерті Барбари Джордан у 1996 році. Одразу після відходу від політичних справ Джордан продовжила викладати. Вона стала активним оратором і адвокатом, отримавши 25 почесних докторських ступенів.
Попри відхід від публічних процесів, Барбара залишалася впливовою в політичних справах США. Вона була радником з питань етики в уряді губернатора Техасу Енн Річардс. Обіймала посаду голови комісії США з імміграційної реформи. Допомогла зірвати висунення Рональдом Рейганом Роберта Борка до Верховного суду США, який виступав проти багатьох справ про громадянські права.
У 1994 році президент Клінтон нагородив Барбару Джордан медаллю Свободи. Під час вручення він виголосив: “Барбара Джордан привернула увагу нації та пробудила її сумління на захист нашої конституції, американської мрії та спільності”.
