Джуліан Шнабель — представник американського неоекспресіонізму. Його роботи викликають неоднозначні відгуки критиків. Та попри все вони мають надзвичайну популярність. Картини розкуповують ще задовго до їх офіційного виставлення. Ціна на них сягає шестизначних цифр. Найбільші мистецькі галереї з радістю виставляють його роботи. Далі на houston1.one докладно про цього дивакуватого митця.
Початок творчої стежини
Життєвий шлях майбутнього митця розпочався у Брукліні. Саме тут 26 жовтня 1951 року у сім’ї Джека Шнабеля та Ести Ґрінберг з’явився Джуліан. У 1965 році він переїхав з сім’єю до Браунсвіля, що в Техасі. Змалку був доволі екстравагантним та творчим хлопцем. Тому після закінчення середньої освіти продовжив навчання в університеті Х’юстона на факультеті образотворчих мистецтв. Саме у Х’юстонському виші у нього сформувався стиль. У закладі він захопився модерновим мистецтвом.
Середина 70-х років минулого століття характеризувалася сплеском нових тенденцій у мистецтві. Це був період експериментів, соціального активізму та розширення традиційних меж мистецтва. Художники відходили від традиційності у мистецтві. Натомість зверталися до концептуального та перформативного мистецтва. Джуліан Шабель з радістю долучився до нового віяння. Він в же у той час починає пошуки себе у творчості. Університет Х’юстона митець завершив у 1973 році.
Після завершення вишу юнак переїжджає до Нью-Йорка. Тут він подав заявку на участь у програмі незалежного навчання в музеї Вітні. Після річного курсу Джуліан вирушив у подорож Європою. Протягом цілого року молодий митець мав змогу відвідати музеї в багатьох європейських містах. На нього справили враження роботи Гауді, Сая Твомблі та Йозефа Бойса. Саме їхня творчість мала визначний вплив на подальше бачення сучасного мистецтва Джуліана Шабеля.
Мистецький тандем
Після Європейського турне з незабутніми враженнями Джуліан повернувся до Техасу. Він познайомився з місцевим художником Джозефом Гласко. На той час новий знайомий мав власну оселю та студію в Галвестоні. Молоді художники здружилися та стали близькими. Їхня дружба базувалася на різних точках перетину. Вони мали багато спільних інтересів, але найважливішим було захоплення сучасним мистецтвом. Саме в цей час зароджується нова тенденція у мистецтві — неоекспресіонізм. Обидва художники ним загорілися.
Їхня дружба була взаємозбагачувальною у мистецькому плані. За напучуванням Джуліана Шнабеля Гласко переїхав до Нью-Йорка. Це було необхідно для подальшого розвитку митця. Саме Нью-Йорк був на той час центром мистецького життя. Також Шабель познайомив свого друга з Леслі Воддінгтоном., який курував Waddington Galleries у Лондоні. Це знайомство допомогло Гласко вийти на світову мистецьку арену.
Друзі були першими рецензентами та порадниками для робіт один одного. Вони обмінювалися ідеями, техніками та натхненням.
Х’юстонський трамплін для творчості
У 1975 році Джуліан Шнабель переїхав до Х’юстона. Він орендував студію в районі Гайтс. Митець завів нові знайомства та відновив старі ще з часів навчання у Х’юстонському університеті. Серед нових знайомих був Джим Гарітас. Він обіймав посаду директора музею сучасного мистецтва Х’юстона. За словами самого Джима Гарітаса, Шнабель під час кожної зустрічі просив про можливість провести персональну виставку. Джуліан був настійливим, і Гарітас не витримав натиску. Він погодився на проведення виставки творів Джуліана Шнабеля.
Подія відбулася в нижній галереї музею. Проходила вона з 20 лютого по 7 березня 1976 року. Критики доволі холодно відреагували на нову персону в мистецтві. Шарлотта Мозер — критикеса ARTnews стисло написала в огляді: “Хоча картини Шнабеля все ще формуються, вони мають відчутну присутність”. Та це був початок. Джуліан Шнабель заявив всьому світу про своє мистецьке “Я”.
Наступна виставка в галереї Мері Бун у 1979 році стала для творчості митця не просто проривною, а спричинила фурор. Всі його роботи були продані наперед. Шнабель стає модним художником. Його твори у колекціях свідчили про високий статус власника. Вже не він сам просить про можливість виставки. Заявки від галерей приходять щоденно. Митець вже має можливість їх обирати сам.
Кожен наступний рік зміцнював позиції молодого художника.
- 1980 рік — участь у Венеціанськім бієнале. Тут він виставлявся разом з такими визнаними художниками як Ансельм Кіфер і Георг Базеліц.
- 1981 рік — участь у виставці, організованій Буном і Лео Кастеллі. Цього ж року участь у легендарній виставці “Новий дух у живописі” в Королівській академії мистецтв.
- 1984 рік — виставки в Pace Gallery.
Особливості творчості
Заявити світу про себе Джуліан Шнабель зумів завдяки специфічній мозаїці. У своїх картинах використовував розбиті на друзки керамічні пластини. Полотна виконані в такій техніці стали візитівкою митця. Вони були доволі масштабними. Взагалі більшість його робіт мають великі розміри.
Крім “розбитих тарілок” художник використовує різноманітні матеріали. Серед них гіпс, віск, оксамит, полотно, дерево, муслін. Навіть такі маломистецькі речі як дошки для серфінгу чи роги та фотографії Джуліан Шнабель примудряється використати при створенні своїх шедеврів. На картинах автор поєднує елементи фігур та абстракцію. Розмір картин, вага та глибина надають роботам Шнабеля скульптурних рис. Тому це свого роду проміжна форма між картинами та скульптурами.
Джуліан Шнабель — різноплановий художник. До прикладу, він написав обкладинку до одного зі студійних альбомів Red Hot Chili Peppers. Альбом гурту By the Way мав 8 композицій. До кожної пісні Шнабель теж написав окремий художній кавер.
У нове століття Джуліан Шнабель увійшов знаним та успішним художником. Його твори виставлялися в багатьох країнах світу. Картини продавалися дуже швидкими темпами. Найдорожчою проданою роботою Джуліана Шнабеля стала картина Ethnic Type #14. За цей шедевр на аукціоні Christie’s у 2017 році заплатили 1 мільйон 452 тисячі доларів США.
Джуліан Шнабель — кінорежисер
Як більшість геніальних митців Шнабель шукав вираження творчості й в інших галузях. Для художника таким новим витком творчості став кінематограф. Першим повнометражним фільмом, зрежисованим Джуліаном, стала картина “Баскія”. У кінострічці розповідається про життя та творчість друга та колеги Шнабеля Жана-Мішеля Баскія. Вийшла кінострічка у 1996 році. Наступною роботою був фільм “Перед настанням ночі”. Вийшов він у 2000 році та розповідав про кубинського поета і прозаїка Рейнальдо Аренаса.
Справжнє визнання Шнабелю принесла кінокартина “Скафандр і метелик”. На Каннському кінофестивалі 2007 року фільм отримав нагороду як краща режисерська робота. Загалом фільм отримав аж 17 відзнак. Серед них і ”Золотий глобус” за найкращу режисуру. Номінувався фільм і на “Оскар”. Як кінорежисер Шнабель відзняв 6 фільмів. Всі вони отримали високу оцінку від критиків та глядачів.
Мистецтво як стиль життя
Джуліан Шнабель також пробував свої сили в архітектурі. Він створив чудернацьке Палаццо Чупі, що у Вест-Вілліджі. Це архітектурне творіння легко побачити. Окрім своєї незвичної форми вона рожевого кольору. У цьому кондомініумі живе сам митець. На перших чотирьох поверхах, які раніше були конюшнями, розміщена студія художника. На верхніх поверхах він проживає сам. Художник продовжує творити, особливо не звертаючи увагу на критику.