Офіційні дані зазначають, що на світовій мапі налічуються понад 550 тисяч бібліотек, з яких левову частку складають бібліотеки Європи. На материку налічується близько 400 тисяч відділень, а на мапі США їх близько 140 тисяч. Найскромніші показники, як це не дивно, у материкової Африки, яка може похизуватися бібліотеками в кількості близько 12 тисяч. Офіційно зареєстрованих працівників світових відділень сягає позначки в один мільйон співробітників. Всі бібліотеки відрізняються зовнішнім виглядом, дизайном, архітектурою, та є один момент, що їх поєднує, а саме мовчазні полиці з тисячами друкованих, і не лише, видань, які за собою приховують праці найкращих розумів світу. Далі на houston1.one.
Далі піде мова про одну з сотень тисяч бібліотек, в якій можна знайти не лише твори світових письменників, а й інформацію про афроамериканську спільноту Х’юстона.
Публічна бібліотека Х’юстона
Система бібліотек, яка започаткувала свою діяльність в місті ще в далекому 1854 році з Другого Х’юстонського ліцею. Мережа обслуговує не лише місто, а й весь Техас загалом.
Хрещеним батьком і головним меценатом та інвестором в історії створення системи бібліотек вважають Вільяма Марша Райса. Майбутній засновник не лише мережі бібліотек, а й Університету Райса розщедрився на 200 тисяч доларів, аби в місті та Техасі заклали перші цеглини Публічної бібліотеки Х’юстона.
Героїня нашої розповіді є філією системи, та хоч офіційно відкрилася нещодавно, але історія самої будівлі тягнеться далеко не одне десятиліття.
Афроамериканська бібліотека
Двоповерхова споруда для майбутньої бібліотеки була збудована понад століття тому, а саме в 1872 році. Історики стверджують, що ця будівля слугувала школою для звільнених людей, яка стала першою в Техасі і була названа на честь офіцера Армії Союзу, Едгара Грегорі. До речі, земля на якій базується бібліотека, свого часу була подарована афроамериканцями. Сам же офіцер мав особливий зв’язок з цією діаспорою, тому, швидше за все через це навчальний заклад і отримав ім’я видатного військового.
Вже за чотири роки школу було офіційно занесено до переліку державних шкіл Х’юстона.
На жаль, в період до 1900-х років на території школи трапилася пожежа, яка вщент зруйнувала частину будівлю, та натомість з часом на її місці виросла нова.
Та на цьому сумні сторінки в літописі не закінчувалися, адже негаразди прийшли звідки не чекали. Неподалік школи знаходилося озеро, що нерідко ставало причиною підтоплень території, що зазвичай ставало причиною хвороб, які забирали життя не лише вчителів, а й учнів. Ці події стали поштовхом до перших розмов про закриття школи, але попри складнощі, після численних дискусій та викликів долі, навчальний заклад продовжив свою діяльність.
Як підтвердження теми афроамериканців, ще з минулого століття, а саме в 70-х роках, в початкових класах навчалося понад 800 учнів, з яких близько 500 були темношкірими. Інша ж частина була складена з латиноамериканців, азійців, та найменший відсоток учнів мав біле забарвлення шкіри.
Вищезгадані натяки на закриття школи все ж увінчалися тим, до чого все йшло і через низку причин в 1980 році діяльність школи добігла кінця. Офіційна пауза в повноцінному житті, як мінімум самої споруди, затягнулася до 2009 року.
Під час ремонту, перед працівниками було поставлене завдання зробити реставрацію так, аби зберегти дизайн будівлі, максимально наближений до початку ХХ століття.
В грудні того 2009 року свою історію в приміщенні колишньої школи започаткувала бібліотека, чия діяльність розпочалася не без допомоги містян. Так, місцеве населення надало пам’ятні речі для бібліотеки, які згодом мали стати елементами експозицій.
Тож відносно нещодавно в четвертому районі Х’юстона розпочала свою діяльність бібліотека, яка взяла собі за вектор історію темношкірого населення міста і Техасу загалом.
В приміщенні до послуг громадян завжди численні галереї, кімнати для запису історії та низка читальних залів, де всі охочі можуть дізнатися дещо більше про афроамериканське населення міста, їх побут в давнину і не лише. Точно можна констатувати, що будівля бібліотеки є однією з туристичних складових Х’юстона, чия історія тягнеться ще з далекого ХІХ століття.