Якою була служба звичайного штатного викладача у Х’юстоні на початку XX століття

У Х’юстоні школи почали відкриватися з появою перших поселенців. Здебільшого вчителями ставали жінки, які мали на навчання вільний час. З розвитком міста почали запрошувати до викладання фахових педагогів. Якими були умови праці та соціальний статус педагога у Х’юстоні на початку XX століття розглянемо далі на houston1.one.

Освітня система та статус вчителя

Від самого початку створення Х’юстона освіті приділяли значну увагу. Спочатку об’єднувалися з цією метою матері. Збиралися в когось вдома, і одна з найосвіченіших проводила уроки. Згодом до викладання долучилися церкви. Як правило, у неділю після богослужіння проводили заняття. Здебільшого це були поверхневі знання з найрізноманітніших галузей. 

Тат такий розклад не підходив нікому. Діти повинні були вчитися. Здобування знань мали бути ґрунтовними та відповідними. До початку XX століття у Х’юстоні підтримали три основні постулати освіти.

1. Школи мають бути безплатними.
2. Учителі мають мати належну освіту.
3. Всі діти без винятку мають право на освіту та вільно відвідувати навчальний заклад. Щоправда, із поправками щодо сегрегації.

Тому міська влада виділяла значні кошти для будівництва нових навчальних закладів. Проблема була з учителями. Тому запрошували до викладання освічених вчителів з інших регіонів. До 1923 року шкільна система Х’юстона ще перебувала у стадії розвитку. Заклади освіти мали локальний характер. Вони підпорядковувалися муніципальним організаціям. Рідше приватним або релігійним громадам. 

Кваліфікація вчителя передбачала базову підготовку. Та порівняно із сучасними стандартами вчитель звичайної школи був на рівні посереднього сучасного відмінника. Вибирати не приходилося. Тому громада Х’юстона радо приймала охочих обіймати посаду викладача для юного покоління.

Вимоги до вчителя 

Починаючи з 1923 року, у Х’юстоні з’явився міський шкільний округ Houston Independent School District (HISD). З того часу освіта в регіоні почала змінюватися. Вимоги до вчителів теж оновилися. 

• Освіта та підготовка. Освітяни мали не тільки добре знати предмет викладання. Наявність вищої освіти не була обов’язковою. Але більшість тогочасних вчителів мали рік або два навчання в коледжі. Перед безпосереднім викладанням в у школах для майбутніх вчителів передбачалося випробування. Педагог мав продемонструвати досвід успішного викладання.
• Сертифікація. Визнання вчителів ставало дедалі стандартизованішим. Сертифікація вчителів ставала дедалі стандартизованішою, переходячи від локалізованої системи окружних іспитів до загальнодержавного процесу. У Техасі з 1911 року була скасована сертифікація на рівні округів. Видавати сертифікати державного зразка мав спеціальний суперінтендант. Видані документи були дійсні на всій території штату. Тип отриманого сертифіката визначав рівень і тип школи, де вчитель міг викладати.
• Гендерна політика. На початку XX століття жінки ставали панівною силою в педагогічній професії. Особливо на рівні початкової школи. Однак навіть при зростанні кваліфікації часто існувала різниця в оплаті праці між вчителями-чоловіками та вчителями-жінками. 
• Моральні якості. Окрім академічної кваліфікації, важливим фактором при прийнятті на роботу вчителів були їхні моральні якості. Їх оцінювали місцеві шкільні ради або опікуни. Очікувалося, що вчителі будуть взірцем моральної поведінки для своїх учнів і підтримуватимуть певні цінності громади.
• Расова сегрегація. На початку XX століття школи в Х’юстоні були расово сегрегованими. Афроамериканські вчителі працювали в окремих школах для темношкірих учнів. Ці школи мали менше ресурсів і гірші умови праці.

Побут та умови праці вчителя

Попри те, що статус вчителя вважався вищим у суспільстві, їхня дійсність була не зовсім привабливою. Вчитель, а особливо вчителька, були під пильним наглядом абсолютно всіх членів суспільства. Викладачі повинні були дотримуватися суворого морального кодексу. Їм не можна було виходити на публіку без супроводу. Відвідування танців чи навіть театру без дозволу адміністрації вважалося крамолою. Куріння чи запрошування до себе в гості представника протилежної статі було взагалі неприпустимим. Заміжжя могло стати причиною для звільнення.

Зарплата та фінансові умови

Вчителі у Х’юстоні на початку XX століття отримували низьку заробітну плату. В середньому вона становила від 30 до 60 доларів на місяць. Цієї суми могло вистачити тільки на найнеобхідніші потреби. Зарплатня вчителя була на порядок нижчою ніж в інженера чи лікаря. Жінки-вчителі часто отримували меншу зарплату, ніж чоловіки, що було типовим для того часу.

Навчальні приміщення та умови роботи

Школи були малими, часто однокласними. Один учитель навчав одразу кілька вікових груп. У таких умовах було надзвичайно важко організувати якісне навчання. У класних приміщеннях не було централізованого опалення. Пічки опалювалися дровами чи вугіллям. Часто функції кочегара виконували самі вчителі. До їхніх повноважень також входило прибирання школи. 

Навчальні матеріали були дуже обмеженими. Зазвичай — це була дошка, крейда та підручник. Мати карту чи глобус вважалося великим престижем.

Робочий графік і навантаження

Навчальний рік тривав 5-6 місяців. У сільських районах, де діти працювали на фермах, рік міг бути скороченим. Вчителі працювали 6 днів на тиждень по 10-12 годин на день.

Дисципліна була суворою. У разі порушень учні могли отримати фізичне покарання, що тоді вважалося нормою.

Рівень добробуту середньостатистичного вчителя у Х’юстоні

Щоб порівняти, як змінювалася вчительська праця у Х’юстоні, ми порівняли 10 ключових чинників професії за роками. Кожен наступний рік з різницею у півстоліття. Ось що у нас вийшло.

Підсумки

Робота вчителя у Х’юстоні на початку XX століття була важкою, низькооплачуваною та підпорядкованою суворим моральним нормам. Наперекір цьому, саме педагоги заклали фундамент сучасної системи освіти в місті, що згодом стало одним із найбільших освітніх центрів США.