Звідки прості люди брали інформацію та дізнавалися про головні події на початку XX століття? Звичайно ж, з газет. На той час аж до появи інтернету пересічний житель тільки з періодики черпав інформацію про суспільно-політичне життя. Газети та журнали заміняли й Вікіпедію, і соцмережі, і інтернет. Х’юстон, як одне з найбільших американських міст, має свою довгу і цікаву історію періодичних видань, які й в електронну еру та час масового інтернету не канули в Лету, а тримають руку на пульсі всіх подій та продовжують інформувати жителів. Перелік видань та історію їх створення пропонуємо нижче. Далі на houston1.one.
The Houston Telegraph: перша ластівка, нетривале існування та зразок для наслідування
За всі роки існування Х’юстона у місті було безліч друкованих медіа, які виникали та раптово зникали. Вони були, як правило, невеликими за форматом і тиражем, і часто присвячувалися місцевим новинам та політиці. Перші газети з’явилися майже одразу із заснуванням міста. Однак найпершою в середині XIX століття була Houston Telegraph. 5 серпня 1839 року був випущений перший екземпляр цієї газети. Це був щотижневик, що виходив на 8 сторінках. Окрім новин та політичних оглядів у ньому вже почали розміщувати рекламу. Засновниками були місцеві підприємці, які вирішили, що чимраз більшому місту потрібне своє медіа. Тож не гаючи часу, був підібраний персонал серед місцевих жителів, і Houston Telegraph пішов у маси. Оскільки дозволити великі тиражі не було ні фінансової, ні технічної змоги, то газета розліталася, як гарячі пиріжки. До того ж вона виходила всього раз на тиждень.
Наповнення газети охоплювало не тільки Х’юстон, а й розповідало про новини, політичні події та культурне життя всього Техасу. А якщо брати історичний контекст та часові рамки існування газети, то відомо, що Техас в той час перебував на межі змін: залишатися суверенною Республікою чи ставати частиною США. Судячи зі змісту, власники чи репортери активно підтримували другий варіант — анексію штату Самотньої Зірки Сполученими Штатами. Це чітко прослідковується на шпальтах вцілілих екземплярів.
В часи громадянської війни Houston Telegraph підтримувала Конфедерацію. Це не дивно, оскільки такої ж думки дотримувалися більшість мешканців півдня, тож газета відображала настрої більшості х’юстонців, таким чином не втрачаючи своїх прихильників-читачів.
Згодом почали з’являтися нові видання. Конкурувати ставало дедалі складніше. Тому наприкінці XIX століття тижневик Houston Telegraph змушений був об’єднатися з іншими виданнями. Це була типова практика для того часу, адже конкуренція, фінансові труднощі та зміна політичних обставин дозволяли виживати тільки найсильнішим. І хоча Houston Telegraph проіснувала всього кілька десятиліть, вона, окрім того, що ввійшла в історію регіону як перше друковане медіа, ще й задала тон та заклала основи для всіх наступних видань.
The Houston Chronicle: фантастичний стартовий капітал, небезпечна критика Ку-клукс-клану та державне визнання
У 1901 році у Х’юстоні вийшов перший номер газети Houston Chronicle. Це було знаковою подією. Адже з того часу і донині видання було і залишається провідним. Однак цьому передувала неймовірна історія про везіння, ризик та здійснення мрій. Однак про все за порядком.
У популярній газеті Houston Post працював молодий репортер Марцеллус Елліот Фостер, який мав свої амбітні плани. Юнак мріяв створити своє власне видання. Однак це з його зарплатнею було абсолютно нездійсненно. Одного разу він отримав завдання від редакції висвітлити подію з відкриття нафтової свердловини в Спіндлтопі. Фостер поїхав на місце буріння. Коли він вдався у тему, то зрозумів, що доля дарує йому шанс. Він за всі гроші, які були при ньому – 30 доларів, а це місячна його зарплатня, купив опціон на колодязі під майбутнє буріння. Через тиждень він продав свою частку й отримав 5000 доларів США, що по тодішнім міркам було просто фантастичною сумою.
Фостер повернувся до Х’юстона з великими грошима і знанням на що він їх потратить. Для реалізації своєї мрії навіть цієї суми не вистачало, тому він підбив на нечувану авантюру своїх друзів та колег. Мабуть, юнак мав неабиякий хист переконувати, адже за короткий термін він зумів залучити ще 20 тисяч інвестиційних доларів. 14 жовтня 1901 року Houston Chronicle було засновано в убогій триповерховій будівлі на Техас-авеню в центрі Х’юстона.
Перші примірники виходили накладом у 4378 примірників та продавалися по 2 центи. Це було доволі амбітно, адже жителів у Х’юстоні на той час було лише трохи більш як 45 тисяч. Але газета сподобалася місцевим жителям. За три роки тираж збільшився в кілька разів. Видання завойовувало увагу містян, навіть попри зростання кількості друкованих медіа. В 1904 році Фостер та його компанія налагодили випуск щотижневика, який мав аж 44 сторінки. Окрім звичних новин, оглядів, політичних тем та реклами у Houston Chronicle почали друкувати на 4 сторінках кольорові комікси.
За короткий термін існування газета вже не могла вміститися в маленькій будівлі. Тому Фостер як вже досвідчений управлінець уклав угоду з не менш амбітним молодим забудовником. За результатами угоди було збудовано новий 10-поверховий будинок, що займав цілий квартал. До будівлі входив завод, типографія та офісні приміщення.
Та не все гладко було весь час. У 1922 році підняв свою голову в капюшоні Ку-клукс-клан. Переважна більшість посадовців та впливових людей всього округу Гарріс входила до нього. Місто було в сум’ятті. Houston Chronicle одразу став засуджувати це ганебне дійство. Фостер особисто написав кілька гнівних статей, осуджуючи дію куклукскланівців. Це моментально негативно відобразилося на газеті. Сильні світу цього зробили максимум, щоб знищити газету. Майже всі працівники видання благали шефа зменшити нападки. Однак Фостер залишився категоричним і відданим своїм переконанням. Він сказав: “Перш ніж я це зроблю, я розберу друкарське устаткування та викину по шматочках в Буффало-Байу”. Стійка позиція видання та його популярність далеко за межами Техасу дозволило пережити ці нелегкі часи.
Наступний кризовий момент настав у 1987 році, коли були прийняті закони, про обмеження комерційних газет. Тодішні власники змушені були продати газету корпорації Hearst. За друковане медіа тоді виклали рекордну суму — 415 мільйонів доларів США. Ця сума залишається найвищою, що була сплачена коли-небудь за американську газету.
З появою інтернету друковані видання почали поступово відходити на задній план. Однак Houston Chronicle не здалася. Вона активно перейшла на формат цифрового медіа і сьогодні продовжує тішити неупередженими поглядами на сьогодення пересічних х’юстонців.
The Houston Post: визнаний лідер, журналістська чуйка та інноваційне друкування
У газети було кілька попередників, що мали додаток Post, але жодна з них не досягла ні визнання громадськості, ні комерційного успіху. Офіційна дата заснування сягає 1886 року. Саме в цей час видавець Houston Printing Company був реорганізований в акціонерну компанію і почав друкувати незалежну газету Daily Post. Дуже швидко видання здобуло читацькі симпатії та стало одним з провідних щоденних газет цілого Техасу.
Головним редактором друкованого медіа від початку був майбутній сенатор США Рієнці М. Джонстон. На зорі свого існування газета видавалася на 8 сторінках, а з 1903 року видання пропонувало читачеві вже 12 сторінкове читво. Якщо The Houston Daily Post починали з невеликих тиражів, досягши на кінець XIX століття 6 тисяч екземплярів, то з 1901 року наклад газети зріс до 14 тисяч примірників. Річна передплата довгий час була незмінною — 8 доларів. Газета непохитно підтримувала та і продовжує підтримувати Демократичну партію.
Таким успіхом видання завдячує умілим діям головного редактора, який вдало підбирав працівників. Історики стверджують, що після прочитання Джонстоном статті в якійсь маловідомій газеті, він тут же особисто поїхав до редакції цього медіа, щоб переманити до себе цього репортера. І йому це вдалося.
The Houston Post мало свої унікальний, притаманний тільки цьому виданню стиль. Окрім щоденної колонки головного редактора, з якої більшість читачів і починали огляд преси, були такі обов’язкові цікаві колонки як Tales of City, Some Postscripts та інші. Цікавою інновацією газети було внесення колонки “Зробити Х’юстон більшим”. Дописи до цього розділу міг опублікувати будь-хто з містян, однак зазвичай це були громадські лідери та бізнесмени міста.
Це друковане медіа першими в регіоні та третіми в США почали використовувати для друку лінотипну машину Mergenthaler. У 1995 році газета припинила своє існування через фінансові труднощі та перехід медіа у цифрову площину.
The Houston Defender: голос безголосих, сімейна справа та нерушимість переконань
Початок 30-х років XX століття для Америки був одним з найважчих: Велика депресія, расова нетерпимість, глобальне безробіття. Апогей жорстокості расизму припадає саме на цей час і саме в цей час починає своє існування найбільше друковане видання для чорношкірих The Houston Defender. Газету заснував Кліфтон Ф. Річардсон старший.
Ті, хто знав Річардсона, описували його як сміливого, войовничого і готового відповідати на проблеми чорношкірих жителів Х’юстона. Він боровся проти позбавлення чорношкірих прав і не боявся засуджувати білих. Неодноразово йому та його сім’ї погрожували, вчиняли розбійні напади на офіс видання, але ніщо не могло похитнути переконання Річардсона.
Газета, яку видавав Кліфтон Ф. Річардсон, мала невеликий тираж, однак вона мала шалений успіх серед темношкірих мешканців Х’юстона. Видання стало відоме публікаціями, які закликали до демократії та міжрасової співпраці ще до появи десегрегації як такої.
Згодом повноваження головного редактора на себе перебрав син Річардсона, який так само продовжував традиції батька у боротьбі за рівні права та справедливе суспільство. Газета проіснувала до 1981 року, коли була продана компанії Sonceria «Sonny» Messiah Jiles.
Анахронізм чи трансформація?
З переходом до цифрових медіа, багато газет Х’юстона припинили своє існування, деякі адаптувалися до нових вимог часу та змінили свій формат, перейшовши на онлайн версії. Але деякі найуспішніші продовжують друкувати паперові копії. Це швидше традиція та повага до читачів старшого покоління, які залишаються вірними улюбленим виданням.