Після того як Говард Г’юз успадкував успішний бізнес своєї родини з виробництва нафтових інструментів, він почав інвестувати у фільми. Х’юстонський мільярдер здобув славу не лише завдяки різноманітним підприємствам та кінострічкам, а й незвичній особистості, зокрема своїй ексцентричності та замкнутості. Докладніше про одного з найбагатших людей свого часу читайте далі на houston1.one.
Мільйонер у 18
Говард Робард Г’юз-молодший народився 24 грудня 1905 року в Х’юстоні в сім’ї Аллен Стоун Гано та Говарда Робарда Г’юза-старшого – успішного винахідника та бізнесмена з Міссурі.
Відкриття в 1901 році нафти поблизу техаського Бомонта ознаменувало народження нафтової промисловості та змотивувало Г’юза-старшого, який тільки закінчив Гарвард, переїхати на схід Техасу й випробувати себе в ролі дикого тваринника.
Розчарувавшись у складності буріння твердих гірських порід, він розробив чудове долото – обертовий інструмент для буріння нафтових свердловин. Винахід полегшив буріння та зробив революцію в нафтовій промисловості. Це зробило сім’ю Г’юзів надзвичайно багатою.
Молодший Г’юз змалку виявив талант до інженерії, тому вступив до Каліфорнійського технологічного інституту (місто Пасадена) та Технологічного Університету Райса, що в Х’юстоні. Після смерті матері й батька на початку 1920-х років Говард залишив навчання та перейняв контроль над батьковим бізнесом – х’юстонською компанією з виробництва свердла Hughes Tool Company. 18-річний юнак став мільйонером.
Голлівудський продюсер і режисер
У 1926 році Г’юз переїхав до Голлівуду, де знімав фільми, які виходили за межі бюджету та не піддавалися цензурі. Він спродюсував комедійну мелодраму Two Arabian Knights («Два арабські лицарі») 1927 року, що отримала «Оскар», перш ніж розпочати того ж року роботу над Hell’s Angels («Ангелами пекла»). За сюжетом, двоє британських пілотів закохуються у світську левицю під час Першої світової війни. Новаторськими в стрічці були повітряні сцени. Для цього пригодницького бойовика Г’юз зібрав величезний парк старовинних літаків і найняв безліч пілотів і механіків. Драма стала касовим хітом, хоча й не окупила витрати на виробництво. Hell’s Angels – один із найдорожчих фільмів свого часу.
У 1932 році вийшов спродюсований Г’юзом гангстерський фільм «Обличчя зі шрамом», що натхненний життям кримінального авторитета Аль Капоне. Фільм став хітом та еталоном для інших стрічок цього жанру. Актор зі Львова Пол Муні, який зіграв вигаданого персонажа Тоні Камонте, став головною зіркою.
Пізніше Г’юз продюсував і режисерував «Поза законом» – психологічний вестерн 1943 року, події якого відбуваються на Дикому Заході. Фільм відкрив світові акторку Джейн Расселл – секс-символ 1940-х і початку 1950-х. Продюсер одягнув акторку в дуже провокаційний одяг. Він розробив спеціальний бюстгальтер, щоби підкреслити її жіночу красу, хоча і його не використали під час фільмування.
Після «Поза законом» Г’юз більше не працював режисером, зате продовжував виконувати функції продюсера. У 1948 році х’юстонець придбав контрольний пакет акцій студії класичного Голлівуду RKO Pictures, але продав їх у 1953 році. Наступного року він викупив усю компанію, а через рік продав її. До 1957-го Г’юз залишався головою правління цієї компанії.
Внесок в американську авіацію
У вільний від кіно час Г’юз займався авіацією. У 1932 році він заснував у Каліфорнії Hughes Aircraft Company. 12 вересня 1935 року на власноруч сконструйованому літаку Г’юз встановив світовий рекорд швидкості наземного літака – 567,23 км/год. У липні 1938 року літаком Lockheed 14 Г’юз облетів Землю за рекордні 91 год 14 хв. Згодом він придбав 78% акцій авіакомпанії Trans World Airlines.
Під час Другої світової війни Г’юз зосередив увагу на військових літаках. Його компанія уклала кілька контрактів із державою. У 1946 році він керував літаком-розвідником Hughes XF-11 під час випробувального польоту та ледь не помер внаслідок авіааварії.
Г’юз також брав участь у змові ЦРУ щодо відновлення затонулого радянського підводного човна. У березні 1968 року, під час Холодної війни, радянський підводний човен з ядерними балістичними ракетами випадково затонув у Тихому океані. Радянська влада не знайшла субмарини, зате це змогли США неподалік від Гаваїв.
Переїзд до Лас-Вегаса
У 1950 році інтроверт Г’юз цілком усамітнився. Через три роки він відкрив Медичний інститут імені Говарда Г’юза. Мета центру – проводити біологічні й медичні дослідження. У 1960-х промисловець відмовився постати перед судом після антимонопольних звинувачень щодо Trans World Airlines. Через це Г’юз втратив контроль над бізнесом. У 1966 році він продав свої акції за понад 500 мільйонів доларів.
Зіткнувшись із величезними податковими рахунками в Каліфорнії, він вирішив переїхати до Лас-Вегаса наприкінці 1966 року, прибувши приватним вагоном потяга та оселившись на верхньому поверсі Desert Inn. Коли власник готелю намагався виселити Г’юза та його персонал, аби звільнити номери для високопоставлених гостей, Г’юз викупив це приміщення. Він також викупив інші казино-готелі, аеропорт, авіакомпанію та різні ділянки незабудованої землі. У 1950-х роках він придбав нерухомість за межами Лас-Вегаса, яка згодом об’єдналася в громаду як Саммерлін.
Якось Г’юз, який ніколи не залишав свій пентхаус Desert Inn, захотів подивитися улюблені старі фільми, однак у місті не виявилося цілодобових телестанцій. Цю проблему Говард вирішив у звичний для себе спосіб – придбав місцеву телестанцію.
Після чотирьох років у Лас-Вегасі він став одним із найбільших роботодавців і приватних землевласників Невади. Г’юз змінив імідж Лас-Вегаса, який до цього асоціювався з мафією, залучивши більше корпоративних інвестицій.
Психічні відхилення та останні роки
Говард страждав від важкого обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), що характеризується неконтрольованими, повторюваними думками (обсесії), які можуть змусити людину здійснювати повторювані дії (компульсії). Г’юз завжди їв одне й те ж на вечерю: нью-йоркський стріп-стейк середньої прожареності, обідній салат і горошок (вибирав лише невеликий, відсуваючи більший убік). На сніданок завжди просив приготувати яйця так, як це робила сімейна кухарка Лілі. Г’юз маніакально боявся мікробів, що популярно для хворих на ОКР.
Схильність х’юстонця до усамітнення часто використовували на свою користь шахраї. Наприклад, у 1971 році відбувся скандал щодо нібито мемуарів відлюдника Г’юза, які були розпродані на загальну суму 1 мільйон доларів. Згодом автобіографічні рукописи визнали підробленими.
Останні свої дні Г’юз зберігав приватність, проживаючи в розкішних готелях, де його бачили хіба що помічники. Він часто працював цілими днями без сну, не виходячи з кімнати, завішеної чорними шторами. Через недоїдання та надлишок ліків Говард сильно схуд. У 1976 році він помер під час авіарейсу з Мексики до Х’юстона, де планував отримати медичну допомогу.
Підприємець був двічі одружений: у 1925–1929 роках з Еллою Райс та в 1957–1971-х – із Джин Пітерс.
У нього не було дітей, і через роки після його смерті почалася довга боротьба за те, щоби заволодіти багатством мільярдера. З’явилося кілька «заповітів», але всі вони були підробленими.