Texas Medical Center (ТМС) – це медичний район у південно-центральній частині Х’юстона. Район налічує понад 60 медичних закладів, серед яких лікарні, організації охорони здоров’я, дослідницькі інститути, медичні університети та школи. Надзвичайно висока щільність клінічних установ сприяє якісному догляду за пацієнтами, розвитку фундаментальної науки та проведенню трансляційних досліджень. Докладніше про найбільший медичний комплекс у світі (станом на 2023 рік), що перебуває в авангарді розвитку наук про життя, далі на houston1.one.
Ідея Монро Д. Андерсона
Ідея створення ТМС належить Монро Д. Андерсону – банкіру й торговцю бавовною з Джексона (штат Теннессі). У 1904 році Монро разом зі своїм братом і зятем заснував Anderson, Clayton and Company – найбільшу на той час бавовняну компанію у світі. Хоча він не народився в Х’юстоні, це місто Андерсон полюбив ще в молодості. У 1907 році чоловік покинув рідний Джексон, аби скористатися величезним потенціалом Х’юстона як фінансового центру.
У разі смерті одного з власників Anderson, Clayton and Company компанія мала ризик втратити велику суму грошей через податки на нерухомість та припинити існування. Щоб уникнути цього, Андерсон створив разом із соціологом Джоном Г. Фріменом та юристом Вільямом Б. Бейтсом у 1936 році фонд M.D. Anderson Foundation. Початковий капітал – 300 000 доларів. У 1939 році, після смерті Андерсона, фонд залучив ще 19 млн доларів. Це був найбільший благодійний фонд, коли-небудь створений у Техасі.
Перед смертю Монро регулярно зустрічався з Бейтсом і Фріменом, щоб обговорити свої ідеї. Вони разом думали над проєктом, який приніс би велику користь якомога більшій кількості людей. Чоловіки призначили банкіра Хораса М. Вілкінса третьою довіреною особою, а тоді почали розробляти план втілення мрії Андерсона в життя – створення Texas Medical Center.
Великий внесок у розроблення плану ТМС зробив доктор медичних наук Ернст В. Бертнер, який багато років подорожував США та Європою, вивчаючи та аналізуючи великі медичні центри. Бертнер чітко описав переваги об’єднання всіх аспектів медичної освіти та догляду за пацієнтами в одному місці.
Усе почалося з онкоцентру
У 1941 році Законодавчий орган Техасу виділив 500 000 доларів на спорудження онколікарні та дослідницького центру. Представник Техасу Артур Като розробив законопроєкт через особисту зацікавленість у дослідженні раку: його батько та батьки дружини померли від цієї хвороби.
Фонд M.D. Anderson Foundation погодився виділити кошти на спорудження закладу за однієї умови: лікарня повинна була бути розташована в майбутньому Texas Medical Center та називатися на честь Андерсона. На цю пропозицію штат погодився.
Формування ТМС
Місце для майбутнього медичного району обрали швидко. Тоді там вже розміщувалася лікарня Hermann Hospital та Інститут Райса (потім – Університет Райса). 6 листопада 1943 року M.D. Anderson Foundation та міська влада Х’юстона уклали угоду про купівлю 134,36 акрів землі на південь і схід від Hermann Hospital. Оскільки ділянка визначалася як міський парк, то необхідна була згода виборців. Містяни проявили великий інтерес до майбутнього медичного комплексу. У грудні 1943 року продаж землі офіційно схвалили жителі Х’юстона.
Поки розроблялися плани онкологічного центру та приєднання Техаського стоматологічного коледжу до Техаського університету, Медичний коледж Університету Бейлора перенесли з Далласа до Х’юстона. Зокрема, він розмістився на території нового комплексу.
1 листопада 1945 року, лише через місяць після капітуляції Японії, Texas Medical Center офіційно зареєстрували як некомерційну корпорацію. У 1950-х роках на території комплексу заклали фундаменти Methodist Hospital, St. Luke’s Episcopal Hospital та Texas Children’s Hospital. До 1954 року вже створили корпоративні офіси ТМС, щоби наглядати за розподілом землі та розбудовою територій нового медичного міста.
Згодом у ТМС із зареєстрованим статутом почали дарувати землю медичним інституціям. Фонд M.D. Anderson Foundation надав значні кошти для будівельних програм одержувачам землі. З 1945 року комплекс передав понад 113 акрів майже безкоштовно різним установам-членам.
Онкоцентр MD Anderson Cancer Center, з якого все почалося, відкрили 1941 року в армійських казармах. У 1954 році центр переїхав на своє звичне місце розташування. У ХХІ столітті він став одним із провідних закладів дослідження та лікування раку у світі.
Осередок досліджень та інновацій
Місія ТМС – надання найкращої некомерційної медичної допомоги пацієнтам, найкраща академічна підготовка медичних працівників усіх рівнів та проведення медичних досліджень.
Національне визнання комплекс здобув завдяки плідній роботі протягом десятиліть. Наприклад, у 1953 році молодий лікар із Луїзіани Майкл Е. ДеБейкі виконав тут першу успішну каротидну ендартеректомію – операцію, що виконується з метою відновлення порушеного кровотоку в сонній артерії. Це поклало початок галузі хірургії інсультів.
Доктор медичних наук Вільям Спенсер, відомий як «батько сучасної реабілітації», прославився створенням у ТМС одного з перших центрів лікування поліомієліту в країні. Крім того, він заснував Інститут реабілітації та досліджень, створив програму лікування травм спинного мозку, яку потім використовували як модель національні центри інвалідності.
У 1960-х роках доктор медичних наук Дентон А. Кулі разом із колегами розробив нові штучні клапани серця, завдяки яким рівень смертності пацієнтів після трансплантації клапана скоротився з 70% до 8%.
У 1977 році вчений-ендокринолог Роже Гіллемін став першим лікарем ТМС, який отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини. Роже зробив відкриття, пов’язані із секрецією пептидних гормонів мозку. У 1998 році удостоїли Нобелівської премії другого лікаря ТМС, зокрема Феріда Мурада. Ферід відкрив роль оксиду азоту як сигнальної молекули в регуляції серцево-судинної системи.
У 1976 році доктор медичних наук Джеймс «Ред» Дюк відкрив у лікарні Memorial Hermann одну з перших програм екстреної медичної допомоги повітряним транспортом у країні.
Девід Веттер, народжений у 1971 році, страждав на рідкісне генетичне захворювання – тяжкий комбінований імунодефіцит. Із самого народження хлопчик був вимушений жити в абсолютно стерильному середовищі. Спеціальну бульбашку для дитини розробили в ТМС.
Перш ніж помістити до стерильного кокона воду, продукти харчування, підгузники і одяг, їх ретельно дезінфікували за допомогою спеціальних хімічно активних речовин. До самого Девіда доторкалися лише спеціальними пластиковими рукавичками. Іграшки, книги й інші предмети очищали навіть від найменших залишків клею і етикеток. Після цього поміщали їх у камеру, наповнену оксираном, де витримували впродовж 4 годин, а тоді піддавали аерації протягом 1–7 днів. У цьому коконі Девід спав, їв, навчався. Помер у віці 12 років від раку, що розвинувся після операції з пересадки кісткового мозку від старшої сестри.
Загалом, Texas Medical Center став світовим лідером у галузі медицини. Він відіграв ключову роль у формуванні майбутнього системи охорони здоров’я США та світу. Люди з різних куточків планети приїжджають сюди по допомогу від найкращих лікарів. Неймовірні здобутки в діагностиці та лікуванні відбуваються в академічних і дослідницьких установах кампусу, не кажучи вже про безпосередньо лікарні.