У 1924 році в Х’юстоні була побудована лікарня, яка приймала бідних пацієнтів і надавала їм належну медичну допомогу. Jefferson Davis Hospital назвали на честь президента Конфедеративних Штатів Америки Джефферсона Девіса. Однак у ті часи, коли медицина перебувала лише на початковому етапі свого розвитку, лікарня не могла запобігти смерті людей. Функціонувала вона до 1989 року, після чого її замінила більша та сучасніша в Texas Medical Center. Докладніше далі на houston1.one.
Потужний навчальний центр
Спочатку лікарня Jefferson Davis Hospital розміщувалася на Elder Street. У той час х’юстонськими лікарнями спільно керували місто і округ Гарріс, перш ніж вони стали частиною Harris Health System. Створення цієї системи було відповіддю на скарги містян щодо поганих умов і проблем із фінансуванням у Jefferson Davis Hospital.
Із моменту заснування в Jefferson Davis Hospital навчали медсестер. У партнерстві з коледжем Prairie View A&M до 1948 року тут приймали афроамериканських студентів на програму підготовки медсестер. Серед інших освітніх можливостей – програма медичних технологій, розпочата спільно з Х’юстонським університетом у 1943 році.
Коли Медичний коледж Бейлора переїхав до Х’юстона в 1943 році, багато лікарів Jefferson Davis Hospital почали викладати в цьому виші, а студенти-медики отримували практичні навички в лікарні. У 1949 році лікарня стала офіційною філією Медичного коледжу Бейлора.
Нова споруда
Будівля вміщувала приблизно 150 пацієнтів і мала окремі палати для темношкірих пацієнтів. Невдовзі стало зрозуміло, що ліжко-місць замало, тож у 1930 році розпочалося будівництво нової лікарні. У 1938-му Jefferson Davis Hospital переїхала на Allen Parkway, у приміщення на 500 ліжок.
Лікарня розбудовувалася, оскільки населення Х’юстона продовжувало зростати. У 1949 році було заплановано спорудження нового реабілітаційного корпусу на 30 ліжок, однак натомість розширили вже наявний корпус до двоповерхової будівлі на 55 ліжок, де в 1951 році розмістився респіраторний центр поліомієліту.
У 1949 році відкрилася розширена кардіологічна клініка, а в 1952 році – педіатрична амбулаторія та психіатричне відділення. У 1956-му туберкульозна лікарня Houston Tuberculosis Hospital стала частиною Jefferson Davis Hospital. Через переповненість 16 новонароджених померли від стафілококових інфекцій на початку 1958 року, тому тоді спорудили корпус для породіль і відділення для недоношених дітей.
Проблеми переповненості та браку фінансування й ресурсів призвели до обговорень відкриття нової лікарні в Texas Medical Center. Так і сталося: у 1963 році свої двері відкрила Ben Taub Hospital – ліцензована громадська благодійна лікарня на 402 ліжка. Туди перевели пацієнтів із Jefferson Davis Hospital. Однак Jefferson Davis Hospital продовжувала функціонувати як спеціалізована лікарня аж до її закриття в 1989 році, приймаючи пацієнтів із легеневими, психіатричними та туберкульозними хворобами та слугуючи місцем для пологів. У 1979 році вона стала другою за кількістю народжених немовлят серед усіх лікарень США. Згодом тут розмістили клініку для хворих на СНІД.
3 червня 1989 року Jefferson Davis Hospital закрилася, оскільки не відповідала необхідним умовам утримання пацієнтів. Керівництво лікарні вирішило, що реконструкція коштуватиме так само дорого, як і будівництво нової. На заміну їй у місті відкрили Lyndon B. Johnson Hospital у червні 1989 року.
Споруда Jefferson Davis Hospital пустувала, попри спроби її продати. У 1999 році землю придбав забудовник, який планував спорудити на цьому місці квартири, тоді ж лікарняну будівлю знесли. Згодом землю купила Федеральна резервна система – центральна банківська система США – та побудувала на цьому місці банк у 2005 році.
Від багатофункціонального приміщення до мистецького осередку
Після відкриття нової лікарні на Allen Parkway голова правління закладу Бен Тауб виступив проти продажу старого приміщення на Elder Street. З 1938 до 1980-х років приміщення використовувалося для різних призначень. Спочатку тут розміщувалася палата для реабілітації на 42 ліжка для людей похилого віку, яка діяла під управлінням соціальної допомоги, та клініка для хворих на венеричні захворювання.
У 1947 році на її першому поверсі відкрили лікарню на 50 ліжок для реконвалесценції, тобто поступового відновлення здоров’я та сил після хвороби чи травми. Сюди перемістили пацієнтів із нової Jefferson Davis Hospital, які ще не були готові до виписки, але й повністю не одужали.
У 1953 році завдяки пожертвам у приміщенні старої лікарні створили Інститут відновної медицини. З 1960-х до 1980-х років тут діяло складське приміщення, а потім споруда стояла пусткою.
У 1980-х роках лікарня стала іконою міських хвороб та притулком для банд і бездомних. У фільмі «Робокоп 2» вона з’явилася в ролі нарколабораторії. Загнивання та вандалізм призвели до того, що вона пустувала до 2005 року, але люди вирішили, що будівля занадто красива, аби дати їй згнити.
Після ремонту споруду орендувала спільнота талановитих митців Elder Street Artist Lofts в обмін на легкі роботи з обслуговування. З того часу це приватна власність, хоча всередину все ще можна потрапити на Хелловін, коли влаштовують вечірки. У 2013 році стару лікарню оголосили охоронюваною історичною пам’яткою Х’юстона.
Місце з привидами
Jefferson Davis Hospital на Elder Street була побудована на вершині кладовища, де поховані солдати Конфедерації; раби; хворі, які померли від жовтої лихоманки та епідемії холери; міські старости. Тут ховали людей до 1895 року, після чого цвинтар повільно занепадав.
Тоді х’юстонські політики почали обговорювати, чи можна використовувати його землю для інших цілей. У 1920-х роках було вирішено, що найкращою ідеєю буде побудувати лікарню на цій священній території з метою надання доступної допомоги бідному населенню міста. Містяни сприйняли це рішення зі скептицизмом і обуренням. Чиновники дали обіцянку, що всі могили будуть шанобливо перенесені, але подальше розслідування виявило, що були розкопані лише деякі, адже будівельники нерідко натрапляли на скелетні останки.
Підвал лікарні побудували над землею, аби не турбувати мерців. Це пояснює, чому місце є таким популярним серед мисливців за привидами. Дивні речі почали відбуватися з моменту будівництва лікарні. Багато пацієнтів, відвідувачів і персонал бачили моторошні силуети в коридорі та чули дивні звуки криків і бурмотіння. Колишня кімната медсестер настільки лякає своїми звучаннями на горищі та духом жінки, що сюди не наважуються заходити навіть поліцейські собаки.
У 1985–2003 роках лікарняна споруда була улюбленим місцем серед місцевих для полювання за привидами. Усі, хто цікавився паранормальними явищами, заходили всередину з настанням темряви, озброївшись фотоапаратами та іншим обладнанням. У 2003 році групу молодих мисливців пограбували та поранили озброєні злочинці. Після цього інциденту будівлю закрили від громадськості. Згодом, як вже було зазначено, приміщення відремонтували, після чого його орендувала спільнота митців Elder Street Artist Lofts.